бриніти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я  —
Ти
Він
Вона
Воно
брини́ть брині́в
брині́ла
брини́ло
брині́тиме  —
Ми
Ви
Вони  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Пас. дієприкм. теп. ч.
Пас. дієприкм. мин.
Безособова форма

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, безособове, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2b.

Корінь: -брин-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. утворювати дзвенячий протяжний звук (перев. про струни і т. ін.); дзвеніти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Там бубни й сопілки бринять Леся Українка
    1. дзвінко звучати. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Тонкий голосок її бринів, як струна, і вона вела ним довго-довго Панас Мирний
    2. дзижчати (про комах). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами Лесь Мартович
    3. дзюрчати (про воду). [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли П. П. Чубинський
  2. яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно червоним) при цвітінні, дозріванні (про квіти, плоди). [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить 【Горпина】, і зараз вирве й любує єю [нею] Марко Вовчок
  3. блищати, виблискувати. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Бринять багнети, виструнчені скісно Бажан
  4. * образно ◆ Кожен його день бринів духм’яним гірським повітрям, був безкінечним і наповненим натхненним спогляданням навколишньої краси. Джерело — Хімич М. Повернення Гриня.

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]