бундючитися

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бундю́чуся (-сь) бундю́чився (-сь) бундю́читимуся (-сь)  —
Ти бундю́чишся бундю́чився (-сь)
бундю́чилася (-сь)
бундю́читимешся бундю́чися
Він
Вона
Воно
бундю́читься бундю́чився (-сь)
бундю́чилася (-сь)
бундю́чилося (-сь)
бундю́читиметься  —
Ми бундю́чим(о)ся (-мось) бундю́чилися (-сь) бундю́читимем(о)ся (-мось) бундю́чімося (-сь)
Ви бундю́читеся (-сь) бундю́чилися (-сь) бундю́чітеся (-сь)
Вони бундю́чаться бундю́чилися (-сь) бундю́читимуться  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бундю́чачись
Дієприсл. мин. ч. бундю́чившись
Безособова форма

бундючитися (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -бундюч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. поводитися бундючно, чванливо ◆ [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном Котляревський

Синоніми[ред.]

  1. зарозуміватися, загордіти, підіймати носа, високо нестися

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]