Українська

бунд-ю́чн-ість

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -бундюч-; суфікси: -н -ість.

абстр. ім. від бундючний 1. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Випиймо, о. Мойсей, за вічну пам'ять шляхетського польського гонору! За їх бундючність давню Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість
іменники: прикметники: бундючний дієслова: бундючитися, бундячитися прислівники: бундючно

Від ??

Список перекладів