буркотіння

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. буркоті́ння буркоті́ння
Р. буркоті́ння буркоті́нь
Д. буркоті́нню буркоті́нням
З. буркоті́ння буркоті́ння
Ор. буркоті́нням буркоті́ннями
М. буркоті́нні
буркоті́нню
буркоті́ннях
Кл. буркоті́ння буркоті́ння

бур-ко-ті́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -буркот-; суфікси: -нн; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. дія за знач. дієсл. буркотіти і звуки, утворювані цією дією ◆ Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння У ласа Уласовича Ю. К. Смолич ◆ Серце Тараса закалатало, та двигун запрацював тихо: його буркотіння приглушила музика з будинку.

Синоніми


Антоніми


Гіпероніми


Гіпоніми


Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість
  • іменники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]