Українська

бу-ти-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бутин-; закінчення: -а.

рубання лісу. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Ось він чує, як наближається гуркіт возів. Це з Коломиї повертаються порожняком по бутині, думає він
лісова ділянка, призначена на зруб, лісосіка. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Особливо жваво говорив селянин Кирило Тупчик, який то чабанував, то рубав ліс на бутинах Скляренко

Найтісніша спорідненість
прізвища: Бутин, Бутинець топоніми: Бутин іменники: бу́тин, бутинар, бути́нник, бутинува́ння дієслова: бутинува́ти

Від ??

Список перекладів