бучина

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бучи́на	бучи́ни
Р.	бучи́ни	бучи́н
Д.	бучи́ні	бучи́нам
З.	бучи́ну	бучи́ни
Ор.	бучи́ною	бучи́нами
М.	бучи́ні	бучи́нах
Кл.	бучи́но*	бучи́ни*

бу-чи́-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бучин-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [bʊˈt͡ʃɪnɐ] (одн.), [bʊˈt͡ʃɪne] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Бучина

Значення

1. діал. букове дерево; бук. ◆ Тужив, гукав голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині Народна пісня

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бучина