Перейти до вмісту

бушувати

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бушу́ю бушува́в бушува́тиму  —
Ти бушу́єш бушува́в
бушува́ла
бушува́тимеш бушу́й
Він
Вона
Воно
бушу́є бушува́в
бушува́ла
бушува́ло
бушува́тиме  —
Ми бушу́єм(о) бушува́ли бушува́тимем(о) бушу́ймо
Ви бушу́єте бушува́ли бушу́йте
Вони бушу́ють бушува́ли бушува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бушу́ючи
Дієприсл. мин. ч. бушува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. бушо́ваний
Безособова форма бушо́вано

бу-шу-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -буш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. недок. бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ І від бурі, що бушує, і від грому шум такий і грохот, що страшно і згадати!… Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
  2. поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Отець Андрій підняв руку та йому [панові]: — Бушувати в моїй хаті не годиться Марко Вовчок

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від ??

Переклад

[ред.]
бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну
поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати

Джерела

[ред.]