бушувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бушу́ю бушува́в бушува́тиму  —
Ти бушу́єш бушува́в
бушува́ла
бушува́тимеш бушу́й
Він
Вона
Воно
бушу́є бушува́в
бушува́ла
бушува́ло
бушува́тиме  —
Ми бушу́єм(о) бушува́ли бушува́тимем(о) бушу́ймо
Ви бушу́єте бушува́ли бушу́йте
Вони бушу́ють бушува́ли бушува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бушу́ючи
Дієприсл. мин. ч. бушува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. бушо́ваний
Безособова форма бушо́вано

бу-шу-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -буш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ І від бурі, що бушує, і від грому шум такий і грохот, що страшно і згадати!… Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
  2. поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Отець Андрій підняв руку та йому [панові]: — Бушувати в моїй хаті не годиться Марко Вовчок

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну
поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати

Джерела[ред.]