виявляти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	виявля́ю	виявля́в	виявля́тиму	—
Ти	виявля́єш	виявля́в виявля́ла	виявля́тимеш	виявля́й
Він Вона Воно	виявля́є	виявля́в виявля́ла виявля́ло	виявля́тиме	—
Ми	виявля́єм(о)	виявля́ли	виявля́тимем(о)	виявля́ймо
Ви	виявля́єте	виявля́ли		виявля́йте
Вони	виявля́ють	виявля́ли	виявля́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	виявля́ющий
Дієприкм. мин. ч.	виявля́вший
Дієприсл. теп. ч.	виявля́я
Дієприсл. мин. ч.	виявля́в, виявля́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	виявля́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	виявля́овано

ви-яв-ля́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: ви-; корінь: -яв-; суфікси: -л-я; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ʋejɐu̯ˈlʲɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. показувати, робити явним, помітним (почуття, стан, наміри і т. ін.). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. виражати, передавати почуття, стан, наміри і т. ін. певними зовнішніми ознаками, проявами.
      ◆ Ви́явити себе́ ким — показати, відкрити свої здібності, позитивні якості або вади в чому-небудь.
2. розповідати про що-небудь, висловлювати щось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. розповідаючи, зізнаючись, робити відомим що-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. шукаючи, знаходити. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. викривати кого-, що-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   2. перевіривши що-небудь, установлювати якийсь факт. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від яви́ти «показати; зобразити; виявити», яв, я́ва́, я́вище, я́вка, я́вний, ви́яв, ви́я́ва «поява; висловлення, повідомлення», ви́явець «виразник» Я. вия́вник, ви́явок «симптом, ознака», заяви́ти, зая́ва, зая́вка, зая́вник, з’я́ва, з’я́вина «явище» Нед. з’я́виско «тс.» Нед, з’я́висько, з’я́вище, із’я́ва «явище» Нед. ная́вний, ная́ві Мед, наяву́, не́ява «нез’явлення, відсутність», нея́вка, об’яви́ти, о́б’яв, об’я́ва, об’я́вка «повідомлення, оголошення», об’я́вник, по́я́в «поява; здійснення» Нед, поя́ва, поя́вина «поява; здійснення» Нед, по́явно «явно» Нед, пред’яви́ти, пред’я́ва «час подання, термін» пред’явни́к СУМ, прияви́ти «виявити збільшення» Нед, прия́ва «присутність; галюцинація», прояви́ти, про́яв, проя́ва «диво, дивовижа; химерна людина СУМ; [метка людина, проноза] Л», проя́вник, проявни́й, уяви́ти, уя́ва, уя́влення, уя́вний, уя́в (присл.), уя́вки (присл.). неуявле́нний: — рос. явить, білор. заявіць «заявити», др. явити, пол. jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибут», чеськ. javiti «виявляти», словац. javiť «виявити» в.-луж. jewić «показувати, виявляти», н.-луж. jawiś «повідомляти, оголошувати» (рідк.), полаб. (vib)ově (< *(ob)javi) «показує», болг. явя́ «повідомлю, перекажу» (заст.), мак. јави «повідомить, перекаже; заявить», сербохорв. ја́вити «повідомити; оголосити», словен. jáviti «тс.», стсл. авити, ѭвити; — psl. javiti/aviti; — споріднене з лит. (ст.) ovyje «наяві», лат. ovytis «уявитися, наснитися», лат. âvitiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати», санскр. आविस्, авест. āvìš, āvîšya- «тс.»; праіндоєвр. *āṷis- пов’язується також із лит. aumenis, omenìs, ómynė «свідомість, відчуття» (Machek ESJČ 225) що, в свою чергу, зіставляється із psl. umъ укр. ум; споріднене з лит. ovyje «наяві» без достатніх підстав вважають (Bern. I 34; Trautmann 21) запозиченням зі слов’янських мов; дальші зв’язки з д.-грец. αιστάνομαι «помічаю», ἀΐω «чую», лат. audiō «чую» (Schulze KZ 29. 251; Hujer LF 68, 79—80) заперечуються (Ernout—Meillet I 55); сумнівне пов’язання (Mikkola Ursl. Gr. I 165) з я́сни́й. — Фасмер IV 540—541; ЭССЯ 1. 93—95; Черных II 464; Sławski 1 526—527; Boryś 208; Machek ESJČ 225; Skok I 762—763; Bezlaj ESSJ 1 222; Mikl. EW 101; Эндзелин СБЭ 194, ИОРЯС 15/1, 216.

Переклад

показувати, робити явним, помітним

виражати, передавати почуття, стан, наміри і т. ін. певними зовнішніми ознаками, проявами

розповідати про що-небудь, висловлювати щось

розповідаючи, зізнаючись, робити відомим що-небудь

шукаючи, знаходити

викривати кого-, що-небудь

перевіривши що-небудь, установлювати якийсь факт

Джерела

• Словник УЛІФ: виявляти
• Виявляти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.