Українська

бі́д-кан-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бід-; суфікси: -к -а -нн; закінчення: -я.

дія за значенням бідкатися[[Категорія:Вербальні слова}}]] 1. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ О. Хведор взявсь обома руками за голову і, замість бідкання, дрібно й весело зареготався І. С. Нечуй-Левицький
1. скарги, плач і т. іп. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Уже в сінях він чує бідкання Дарини і злобне шипіння брата М. П. Стельмах
рідк. те саме, що бідування; бідність. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

бідкатися

скарги, плач

бідування; бідність