біжати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я бі́гав бі́гаю
Ти бі́гав
бі́гала
бі́гаєш бі́гай
Він
вона
воно
бі́гав
бі́гала
бі́гало
бі́гає
Ми бі́гали бі́гаєм(о) бі́гаймо
Ви бі́гали бі́гаєте бі́гайте
Вони бі́гали бі́гають
Дієприкм.
Дієприкм. пас. бі́гний
Дієприсл.

бі-жа́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 1a).

Корінь: -біж-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: [bi'ʒatɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. швидко пересуватися в одному напрямку. ◆ А мати як ся дознала, дораз на гору біжала , «Словарь української мови» ◆ Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала , «Словарь української мови»

Синоніми[ред.]

  1. бігти, бігати, рухатися, втікати, пересуватися, нестися

Антоніми[ред.]

  1. стояти

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від псл. *běžati. Різниця між бігтипсл. *běgt’i й бігатипсл. *běgati виникла ще в праслов'янську добу. І на їхнім тлі виокремлено біжатипсл. *běžati, що виконує особливі лексико-семантичні функції, а не видові.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1975. Выпуск 2: *bez — *bratrъ / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1975. — 239 с.