біжати
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | бі́гав | бі́гаю | — |
| Ти | бі́гав бі́гала |
бі́гаєш | бі́гай |
| Він вона воно |
— | ||
| Ми | бі́гали | бі́гаєм(о) | бі́гаймо |
| Ви | бі́гали | бі́гаєте | бі́гайте |
| Вони | бі́гали | бі́гають | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | бі́глий | ||
| Дієприсл. | |||
| Безособова форма | |||
бі-жа́-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 1a).
Корінь: -біж-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: [bi'ʒatɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- швидко пересуватися в одному напрямку. [≈ 1][≠ 1] ◆ А мати як ся дознала, дораз на гору біжала , «Словарь української мови» ◆ Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала , «Словарь української мови»
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від псл. *běžati. Різниця між бігти ← псл. *běgt’i й бігати ← псл. *běgati виникла ще в праслов'янську добу. І на їхнім тлі виокремлено біжати ← псл. *běžati, що виконує особливі лексико-семантичні функції, а не видові.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1975. Выпуск 2: *bez — *bratrъ / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1975. — 239 с.