біжати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я бі́гав бі́гаю
Ти бі́гав
бі́гала
бі́гаєш бі́гай
Він
вона
воно
Ми бі́гали бі́гаєм(о) бі́гаймо
Ви бі́гали бі́гаєте бі́гайте
Вони бі́гали бі́гають
Дієприкм.
Дієприкм. пас. бі́глий
Дієприсл.
Безособова форма

бі-жа́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 1a).

Корінь: -біж-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. швидко пересуватися в одному напрямку. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ А мати як ся дознала, дораз на гору біжала , «Словарь української мови» ◆ Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала , «Словарь української мови»

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від псл. *běžati. Різниця між бігтипсл. *běgt’i й бігатипсл. *běgati виникла ще в праслов'янську добу. І на їхнім тлі виокремлено біжатипсл. *běžati, що виконує особливі лексико-семантичні функції, а не видові.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1975. Выпуск 2: *bez — *bratrъ / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1975. — 239 с.