білянка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	біля́нка	біля́нки
Р.	біля́нки	біля́нок
Д.	біля́нці	біля́нкам
З.	біля́нку	біля́нок
Ор.	біля́нкою	біля́нками
М.	на/у біля́нці	на/у біля́нках
Кл.	біля́нко	біля́нки

бі-ля́н-ка

Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -біл-; суфікси: -ян-к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білявка. ◆ немає прикладів застосування.
2. рідк. білість обличчя (на протилежність до ластовиння, веснянок). ◆ — Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! Номис

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

світловолоса або білолиця жінка

білість обличчя

Джерела

• Словник УЛІФ: білянка