бісик
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бі́сик | бі́сики |
Р. | бі́сика | бі́сиків |
Д. | бі́сикові бі́сику |
бі́сикам |
З. | бі́сика | бі́сиків |
Ор. | бі́сиком | бі́сиками |
М. | бі́сикові, бі́сику | бі́сиках |
Кл. | бі́сику | бі́сики |
бі́-сик
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -біс-; суфікс: -ик.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зменшливе до біс I 1. ◆ Коли зирк: він [чорт] сидить… — А що,— кажу,— бісику, чого се такеньки зажурився? Марко Вовчок
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |