вандрівка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | вандрі́вка | вандрі́вки |
Р. | вандрі́вки | вандрі́вок |
Д. | вандрі́вці | вандрі́вкам |
З. | вандрі́вку | вандрі́вки |
Ор. | вандрі́вкою | вандрі́вками |
М. | вандрі́вці | вандрі́вках |
Кл. | вандрі́вко* | вандрі́вки* |
ван-дрі́в-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вандр-; суфікси: -ів-к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [ʋɐnˈdʲrʲiu̯kɐ] (одн.), [ʋɐnˈdʲrʲiu̯ke] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зах. мандрівка. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від вандри, далі від нім. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і нім. wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з нідерл. wanderen, дфриз. wondria, дав.-англ. wandrian, англ. wander, данськ. vandre, шв. vandra «тс.», дав.-англ. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», н.-нім. winden «вити»; українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-; рос. мандри́ха «волоцюга», мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти», білор. вандрава́нне, пол. wędrowanie, чеськ. vandr, словац. vandry, в.-луж. wandrak «блукач», н.-луж. wandrowanje
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Чергування голосних
- Неістоти/uk
- Жіночий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3*a
- Українські слова з суфіксом -ів
- Українські слова з суфіксом -к
- Українські слова морфемної будови слова R-s-s-f
- Західноукраїнський діалект/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 9 букв/uk
- Мандри/uk