вбирник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вби́рник | вби́рники |
| Р. | вби́рника | вби́рників |
| Д. | вби́рнику вби́рникові |
вби́рникам |
| З. | вби́рник | вби́рники |
| Ор. | вби́рником | вби́рниками |
| М. | на/в вби́рнику | на/в вби́рниках |
| Кл. | вби́рнику* | вби́рники* |
вби́р-ник
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: в-; корінь: -бир-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- речовина, яка вбирає в себе інші речовини усією своєю товщею. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |