ведмідь

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: -ведмі́д-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. великий хижий ссавець з не­зграбним масивним тілом, укритий густою шерстю ◆ В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога Щоголів
  2. перен., розм. про незграбну, неповоротку люди­ну ◆ Ще тут живе шведка, панна, ведмідь той вчений… ся не спокусить нікого — ні! Марко Вовчок
  3. розм. суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кавою ◆ — Як вип'ю цього ведмедя ще одну чарку, то так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі Нечуй-Левицький

Синоніми[ред.]

  1. бурмило, клишоногий

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від псл. *medvědь.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.