Перейти до вмісту

вершак

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. верша́к вершаки́
Р. вершака́ вершакі́в
Д. вершаке́ві
вершаку́
вершака́м
З. верша́к вершаки́
Ор. вершако́м вершака́ми
М. вершаку́ вершака́х
Кл. вершаке вершаки́

вер-ша́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -верш-; суфікс: -ак.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. зах. верхня частина дерева. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від верх, верхи́ «верхня частина рибальської сітки» Дз, ве́рхівень «вершник», верхіве́ць «тс.; верховинець», верхі́вка, верхі́вля, верхівни́й «вершник» Ж, верхівни́ця «поверхня» Ж, верхів'я, верхнек «верх печі» ВеБ, верхни́на «вершки з молока», верхня́к, верхня́нка «верхній одяг, сюртук» Ж, верхове́нство, верховець «вершник», верховик «вершник; північний вітер; рибалка, що при витяганні рибальської сітки тягне верхи Дз», верхо́ви́на́ Г, Ж, Я, верхови́нець, верхови́нщина «гірська місцевість» Ж, верхови́ці «гори» Ж, верхо́вник «найвищий, найголовніший» Ж, верша́ва «вершина» Ж, верша́к «верхівка дерева», верша́лина «борона з верхньої частини дерева» Я, ве́ршень «вершник», вершє́к «вершина» ВеЗн, верші́й «той, хто вершить стіг сіна», верші́ль «верхній одвірок» Ж, верши́на, вершки́, вершкі́вка «солодка страва з желатину, цукру, міцного вина та ін.» Я, ве́ршни́к, ве́ршня «поверхня», вершня́к «один з пилярів, що стоїть зверху», ве́рех «зверху, поверх» МСБГ, ве́рес «тс.» МСБГ, верха́ми, ве́рхи, верхо́м, верхо́ви́тий «високий; з верхом» Я, Ж, ве́рхній, верхови́нський, верхо́вний, ве́ршний «не повний» Ж, верхова́ти «мати зверхність» Ж, верши́ти, вершкува́ти (с.-г.), доверши́тель, дове́ршений, зве́рхник «начальник, старший», зверхнини́ «начальство; влада, гегемонія» Ж, зве́рхність, зве́ршення, зве́рхній, зверх «зверху», зве́рха «на поверхні, зовні» Ж, зве́рху, звершечку, звершеня́ти «перемагати, знищувати» Ж, зверши́ти «насипати верх; минути верхів'я», пове́рхня «корпус, коробка, футляр» Ж, наве́ршник «покришка маснички» Ж, навершня́к «тс.», наве́рх, наверху́, на́зверх, напове́рхний Ж, напове́рсі «знадвору, зокола» Ж, переве́ршувати, пове́рхник «верхній камінь у ручних жорнах», пове́рся «поверх» Пі, по́верх, пове́рхниця «товста суконна онуча; попона поверх сідла», пове́рхничка «вид вишивки», повірхни́к «дах над частиною кошари в гуцулів, де доять овець», поверх, повертати, суве́ршность «зверхність» Ж, су́вершок «вершок дерева» Ж, узве́ршина «вершина» Ж, уве́рх; — рос. білор. верх, др. вьрхъ, пол. wierzch, чеськ. словац. vrch, в.-луж. н.-луж. wjerch, полаб. värch, болг. връх, мак. врховен «верховний», сербохорв. вр̏х, словен. vrh, стсл. врьхъ, връхъ; — psl. *vьr̥hxъ; — споріднене з лит. viršùs, лат. vìrsus «верхня частина», дав.-англ. wearr «мозоля», ірл. ferr «краще», лат. verrūca «горб, прищ, бородавка», дінд. várṣman- (varṣman-) «висота, верх, верховина»; праіндоєвр. *ṷr̥su-s (іменник u-основи) від кореня *ṷer-s- «підвищене місце».— Шанский ЭСРЯ І 3, 68; Фасмер І 301—302; Преобр. І 78; Ильинский ИОРЯС 20/3, 102; Machek ESJČ 700; Holub—Кор. 423; БЕР І 190; Skok III 624—625; Бернштейн Очерк 1974, 245; Meillet Études 242; Walde—Hofm. II 762; Trautmann 362; Pokorny 1151—1152.


Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]