вікарій

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	віка́рій	віка́рії
Р.	віка́рія	віка́ріїв
Д.	віка́рієві віка́рію	віка́ріям
З.	віка́рія	віка́ріїв
Ор.	віка́рієм	віка́ріями
М.	віка́рії віка́рієві віка́рію	віка́ріях
Кл.	віка́рію*	віка́рії*

ві-ка́-рій

Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 7a.

Корінь: -вікарій-

Вимова

• МФА: [viˈkarʲij]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. істор. правитель адміністративного округу в Римській імперії. ◆ немає прикладів застосування.
2. рел. у православній церкві: єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві: заступник єпископа або парафіяльного священика. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієприкметники: вікарний

Етимологія

Від лат. vicarius «заступник, намісник», далі від vicis «зміна», далі від праіндоєвр. *weik-/*weig- «зв'язувати, намотувати».

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: vicar Латинськаla: vicarius Німецькаde: Vikar ч. -s, -e Російськаru: викарий ч. Французькаfr: vicaire ч., suffragant ч.

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: вікарій
• Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. — К : «Аконіт», 2000. — Т. 1. — С. 472. — ISBN 966-7173-02-X
• Орфографічний словник української мови / укл. Головачук С. І. та ін. — К : «Довіра» та укр.-амер. фонд «Відродження», 1994. — С. 111. — ISBN 5-85154-112-1
• вікарій на Lingvo.ua