граніт
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | грані́т | грані́ти |
| Р. | грані́ту | грані́тів |
| Д. | грані́ту грані́тові |
грані́там |
| З. | грані́т | грані́ти |
| Ор. | грані́том | грані́тами |
| М. | грані́ті грані́тові грані́ту |
грані́тах |
| Кл. | грані́те | грані́ти* |
гра-ні́т
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Альтернативні форми: ґраніт (стар. правоп.).
Корінь: -граніт-.
Вимова
[ред.]- УФ: [гран`і́т]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається переважно з кварцу, польових шпатів і слюди, і відзначається великою міцністю [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- оброблений камінь цієї породи як цінний будівельний матеріал; предмет, зроблений із цього каменю ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- ↑ гірська порода
- ↑ ?
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ?
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5