десятуха
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | десяту́ха | десяту́хи |
| Р. | десяту́хи | десяту́х |
| Д. | десяту́́сі | десяту́хам |
| З. | десяту́ху | десяту́хи |
| Ор. | десяту́хою | десяту́хами |
| М. | десяту́́сі | десяту́хах |
| Кл. | десяту́хо* | десяту́хи* |
де-ся-ту́х
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -десят-; суфікс: -ух; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- десята п'ятниця по Великодні. [▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Слово походить із прикметника десятий.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.