довічник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	дові́чник	дові́чники
Р.	дові́чника	дові́чників
Д.	дові́чникові дові́чнику	дові́чникам
З.	дові́чника	дові́чників
Ор.	дові́чником	дові́чниками
М.	дові́чникові, дові́чнику	дові́чниках
Кл.	дові́чнику	дові́чники

до-ві́ч-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: до-; корінь: -віч-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА : [dɔˈu̯ʲit͡ʃnek] (одн.), [dɔˈu̯ʲit͡ʃneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. людина, засуджена на довічну кару. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)