Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	доскона́лий	доскона́ле	доскона́ла	доскона́лі
Р.	доскона́лого	доскона́лого	доскона́лої	доскона́лих
Д.	доскона́лому	доскона́лому	доскона́лій	доскона́лим
З. (^іст./_неіст.)	доскона́лого (іcт.) доскона́лий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	доскона́ле	доскона́лу	доскона́лих (іст.) доскона́лі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	доскона́лим	доскона́лим	доскона́лою	доскона́лими
М.	доскона́лім доскона́лому	доскона́лім доскона́лому	доскона́лій	доскона́лих

дос-ко-на́-лий

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікси: до-с-; корінь: -кон-; суфікс: -ал; закінчення: -ий.

який відзначається довершеністю; бездоганний ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. який визначається повнотою позитивних якостей; довершений ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
повний, абсолютний ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від доскона́лий, докона́лий Ж, доскона́льний, доскона́нний Ж, доскона́льство Ж, удоскона́лення, удоскона́лити, удоскона́лювач, ст.-слов. досконалый «довершений; цілковитий; чудовий» (XVI ст.);— рос. доскона́льный «справжній, точний», білор. даскана́лы «довершений; детальний»; — запозичення з польської мови; пол. doskonały «прекрасний, ідеальний», як і чеськ. словац. dokonalý «довершений», н.-луж. dokonały «тс.», є префіксальним утворенням від дієслова psl. konati «закінчити, виконати», що відповідає укр. кона́ти; первісне значення «завершений, виконаний, викінчений». — Москаленко УІЛ ЗІ; Шанский ЭСРЯ І 5,173; Sławski 1 157; Brückner 252. — Див. ще до¹, з³, кона́ти.

який відзначається довершеністю; бездоганний

який визначається повнотою позитивних якостей; довершени

повний, абсолютний

Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5

досконалий