Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	доскона́лий	доскона́ла	доскона́ле	доскона́лі
Р.	доскона́лого	доскона́лої	доскона́лого	доскона́лих
Д.	доскона́лому	доскона́лій	доскона́лому	доскона́лим
З.	доскона́лого (іcт.) доскона́лий (неіст.)	доскона́лу	доскона́ле	доскона́лих (іст.) доскона́лі (неіст.)
О.	доскона́лим	доскона́лою	доскона́лим	доскона́лими
М.	доскона́лім доскона́лому	доскона́лій	доскона́лім доскона́лому	доскона́лих

дос-ко-на́-лий

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікси: до-с-; корінь: -кон-; суфікс: -ал; закінчення: -ий.

який відзначається довершеністю; бездоганний ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. який визначається повнотою позитивних якостей; довершений ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
повний, абсолютний ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від доскона́лий, докона́лий Ж, доскона́льний, доскона́нний Ж, доскона́льство Ж, удоскона́лення, удоскона́лити, удоскона́лювач, ст.-слов. досконалый «довершений; цілковитий; чудовий» (XVI ст.);— рос. доскона́льный «справжній, точний», білор. даскана́лы «довершений; детальний»; — запозичення з польської мови; пол. doskonały «прекрасний, ідеальний», як і чеськ. словац. dokonalý «довершений», н.-луж. dokonały «тс.», є префіксальним утворенням від дієслова psl. konati «закінчити, виконати», що відповідає укр. кона́ти; первісне значення «завершений, виконаний, викінчений». — Москаленко УІЛ ЗІ; Шанский ЭСРЯ І 5,173; Sławski 1 157; Brückner 252. — Див. ще до¹, з³, кона́ти.

який відзначається довершеністю; бездоганний

який визначається повнотою позитивних якостей; довершени

повний, абсолютний

Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5

досконалий