Перейти до вмісту

конати

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я кона́ю кона́в
кона́ла
кона́тиму  —
Ти кона́єш кона́в
кона́ла
кона́тимеш кона́й
Він
Вона
Воно
кона́є кона́в
кона́ла
кона́ло
кона́тиме  —
Ми кона́єм(о) кона́ли кона́тимем(о) кона́ймо
Ви кона́єте кона́ли кона́йте
Вони кона́ють кона́ли кона́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. кона́ючи
Дієприсл. мин. ч. кона́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

ко-на́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -кона-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. бути в передсмертній агонії; умирати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Вже десять тухольців було ранених; вони конали від страшної гадючої отрути І. Я. Франко, «VI, 1951, 128» ◆ Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи Юрій Яновський, «I, 1958, 166»
  2. * Образно. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом…, дивилися, як вогники блакитні тремтіли і конали Леся Українка, «I, 1951, 293»
  3. те ж саме, що мучитися [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Бачив він [Т. Шевченко]…, як його рідні брати та сестри конали на панщині, в неволі… Панас Мирний, «V, 1955, 312» ◆ Душно конать у знесиллі… Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі 3 ліжка мене підніміть! Павло Грабовський, «I, 1959, 53» ◆ Вода в ручаях і криницях висихала, навіть звірі в лісах конали від спраги Оксана Іваненко, «Великі очі, 1956, 111»

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від кона́ти «умирати; мучитися», кана́ти «гинути», ко́нати «мірятися, переставляти руки па палиці, поки чиясь рука не виявиться зверху (на кінці)» Я, виконати «здійснити, закінчити, (вимерти)», викона́вець, викона́вчий, докона́ти «довести до важкого стану, замучити; здійснити, зробити; домогтися, досягти; виконати», докона́тися «переконатися; випробувати», доко́наний, перекона́ти «довести, змусити погодитися; (переконатися)», перекона́тися, перекона́ння, переко́нливий, покона́ти «повмирати; перемогти», розкон «останній подих» Мед, скона́ти, скін «мерть; кінець; мета», скон «смерть», укона́тися «томитися»;— рос. конать, капать «кінчати, знищувати; мучити», кона́ть «вершити, робити; умирати», кона́ться «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одною що-небудь робити», докона́ть «окопати», білор. кана́ць «умирати; наближатися до кінця», конова́ць «визначати», пол. konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», чеськ. konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», словац. konať «виконувати, робити», в.-луж. коnsć «виконувати; кінчати», нижньолужицька, сербохорв. dokònati «закінчити», si. konati «тс.»;— psl. konati «кінчати, виконувати; умирати», похідне від konъ «кінець»;— пов'язання з д.-грец. κονἐω, ἐγκονἐω «поспішаю», διακονἐω «служу; роблю послуги» (Maehek ESJČ 272) позбавлене підстав — Фасмер II 307—308; Sławski 11 106; Brückner 252; Holub— Lyer 253; Schusler-Sewc 608-609; ЭССЯ І0. I8l—182. — Див. ще кін.— Пор. досконалий, кінець.

Переклад

[ред.]
Список перекладів
Список перекладів

Джерела

[ред.]