конати
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | кона́ю | кона́в кона́ла | кона́тиму | — |
Ти | кона́єш | кона́в кона́ла | кона́тимеш | кона́й |
Він Вона Воно |
кона́є | кона́в кона́ла кона́ло | кона́тиме | — |
Ми | кона́єм(о) | кона́ли | кона́тимем(о) | кона́ймо |
Ви | кона́єте | кона́ли | кона́йте | |
Вони | кона́ють | кона́ли | кона́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | кона́ючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | кона́вши | |||
Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
Безособова форма | — |
ко-на́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -кона-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
[ред.]- МФА: [kɔˈnɑte]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- бути в передсмертній агонії; умирати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1] ◆ Вже десять тухольців було ранених; вони конали від страшної гадючої отрути І. Я. Франко, «VI, 1951, 128» ◆ Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи Юрій Яновський, «I, 1958, 166»
- * Образно. [≠ 2] ◆ Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом…, дивилися, як вогники блакитні тремтіли і конали Леся Українка, «I, 1951, 293»
- те ж саме, що мучитися [≈ 3][≠ 3] ◆ Бачив він [Т. Шевченко]…, як його рідні брати та сестри конали на панщині, в неволі… Панас Мирний, «V, 1955, 312» ◆ Душно конать у знесиллі… Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі 3 ліжка мене підніміть! Павло Грабовський, «I, 1959, 53» ◆ Вода в ручаях і криницях висихала, навіть звірі в лісах конали від спраги Оксана Іваненко, «Великі очі, 1956, 111»
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від кона́ти «умирати; мучитися», кана́ти «гинути», ко́нати «мірятися, переставляти руки па палиці, поки чиясь рука не виявиться зверху (на кінці)» Я, виконати «здійснити, закінчити, (вимерти)», викона́вець, викона́вчий, докона́ти «довести до важкого стану, замучити; здійснити, зробити; домогтися, досягти; виконати», докона́тися «переконатися; випробувати», доко́наний, перекона́ти «довести, змусити погодитися; (переконатися)», перекона́тися, перекона́ння, переко́нливий, покона́ти «повмирати; перемогти», розкон «останній подих» Мед, скона́ти, скін «мерть; кінець; мета», скон «смерть», укона́тися «томитися»;— рос. конать, капать «кінчати, знищувати; мучити», кона́ть «вершити, робити; умирати», кона́ться «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одною що-небудь робити», докона́ть «окопати», білор. кана́ць «умирати; наближатися до кінця», конова́ць «визначати», пол. konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», чеськ. konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», словац. konať «виконувати, робити», в.-луж. коnsć «виконувати; кінчати», нижньолужицька, сербохорв. dokònati «закінчити», si. konati «тс.»;— psl. konati «кінчати, виконувати; умирати», похідне від konъ «кінець»;— пов'язання з д.-грец. κονἐω, ἐγκονἐω «поспішаю», διακονἐω «служу; роблю послуги» (Maehek ESJČ 272) позбавлене підстав — Фасмер II 307—308; Sławski 11 106; Brückner 252; Holub— Lyer 253; Schusler-Sewc 608-609; ЭССЯ І0. I8l—182. — Див. ще кін.— Пор. досконалий, кінець.
Переклад
[ред.]Список перекладів | |
Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Українська мова
- Українські лексеми
- Українські дієслова
- Недоконаний вид
- Перехідні дієслова
- Дієслова, дієвідміна 1a
- Українські слова морфемної будови слова R-f
- Озвучені на Вікісховищі
- Цитати/Франко І. Я.
- Цитати/Українка Леся
- Цитати/Мирний Панас
- Шаблони етимології
- Слова з 6 букв/uk
- Дієслова смерті/uk
- Дієслова каузації страждань/uk
- Дієслова каузації чуттів/uk