Українська

дуб

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1c за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дуб-.

багаторічне листяне дерево родини букових із міцною деревиною та плодами – жолудями ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. деревина цього дерева ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
істор. великий човен, видовбаний із суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. із дощок ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
розм. речовина, що використовується для вичинки шкіри ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
зневажл. про тупу людину; дурень ^{[≈ 5]}^{[≠ 5]}^{[▲ 5]}^{[▼ 5]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ?

багаторічне листяне дерево родини букових

деревина цього дерева

великий човен, видовбаний із суцільного дерева

речовина, що використовується для вичинки шкіри

про тупу людину; дурень

Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5