думати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я ду́маю ду́мав ду́матиму -
Ти ду́маєш ду́мав
ду́мала
ду́матимеш ду́май
Він
Вона
Воно
ду́має ду́мав
ду́мала
ду́мало
ду́матиме -
Ми ду́маєм(о) ду́мали ду́матимем(о) ду́маймо
Ви ду́маєте ду́мали ду́матимете ду́майте
Вони ду́мають ду́мали ду́матимуть -
Дієприкм. тепер.
Дієприкм. мин.
Дієприсл. тепер. ду́маючи
Дієприсл. мин. ду́мавши
Дієприкм. пасивн.

ду́-ма-ти

Дієслово недоконаного виду, дієвідміна 1a.

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. без додатка розмірковувати над чим-небудь; мислити ◆ немає прикладів застосування.
  2. про кого/що, за кого/що спрямовувати свої думки на кого-, що-небудь ◆ Часом я думаю про смерть, як про якусь гарну жінку. З листа Василя Стефаника до Ольги Кобилянської
  3. зі спол. що // на кого вважати винним, підозрювати кого-небудь у чомусь ◆ немає прикладів застосування.
  4. у знач. вставн. сл. вказує, кому належить думка ◆ немає прикладів застосування.
  5. з інфін. мати намір, збиратися робити що-небудь ◆ немає прикладів застосування.
  6. за кого/що турбуватися, піклуватися про кого-, що-небудь ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. мислити, розмірковувати, роздумувати, думати-гадати, міркувати, мізкувати, метикувати, кмітувати, гадкувати

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

  • думати надвоє
  • купець, який не думає платити, не дуже дбає за торг і ціну
  • не довго думаючи/думавши
  • не думавши, не гадавши
  • не думати, не гадати

Споріднені слова[ред.]

саме), підки́дач (той, хто підкидає), підкида́чка, пі́дкидок, пі́дки́дьок, підкидча́та (малі

  • прикметники: думли́вий, ду́мний (див. задумливий), думова́тий (див. вдумливий), д́умський, ду́мчий (ідейний; з фантазією), вдумливий, розду́мливий
  • вигук: думай, думайте, думаймо


Етимологія[ред.]

??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / Уклали О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. — Київ: Довіра, 2003. — 735 с.
  • Етимологічний словник української мови: У 7 т. — Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — Київ: Наук. думка, 2006. — 704 с.див.