дурніти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я дурні́ю дурні́в дурні́тиму  —
Ти дурні́єш дурні́в
дурні́ла
дурні́тимеш дурні́й
Він
Вона
Воно
дурні́є дурні́в
дурні́ла
дурні́ло
дурні́тиме  —
Ми дурні́єм(о) дурні́ли дурні́тимем(о) дурні́ймо
Ви дурні́єте дурні́ли дурні́йте
Вони дурні́ють дурні́ли дурні́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. дурні́ючи
Дієприсл. мин. ч. дурні́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

дур-ні-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.


Корінь: -дурн-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ставати дурним. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]