Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	жарту́ю	жартува́в	жартува́тиму	—
Ти	жарту́єш	жартува́в жартува́ла	жартува́тимеш	жарту́й
Він Вона Воно	жарту́є	жартува́в жартува́ла жартува́ло	жартува́тиме	—
Ми	жарту́єм(о)	жартува́ли	жартува́тимем(о)	жарту́ймо
Ви	жарту́єте	жартува́ли		жарту́йте
Вони	жарту́ють	жартува́ли	жартува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	жарту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	жартува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	жарто́ваний
Безособова форма	жарто́вано

жар-ту-ва́-ти

Корінь: -жарт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

дієслово недоконаного виду, може вживатися як з додатком, так і без нього

говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; приваблювати когось, залицятися; бавитися, перев. з дітьми ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Тяжко з горем в серці Жартувати і сміятись. І. Я. Франко
говорити або робити щось несерйозно, необдумано, необережно ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ На обличчі сержанта не можна було вгадати — жартує він, чи говорить серйозно. О. Т. Гончар
вказувати на смішні риси кого-, чого-небудь, сміятися з когось, чогось, насміхатися, глузувати. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи. І. С. Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість
іменники: жарт, жартівни́к, жартун прикметники: жартівли́вий прислівники: жартівли́во

Від ??

говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; приваблювати когось, залицятися; бавитися, перев. з дітьми
Англійська_en: jape ^(en) Польська_pl: żartować ^(pl) Російська_ru: шутить ^(ru)

говорити або робити щось несерйозно, необдумано, необережно

вказувати на смішні риси кого-, чого-небудь, сміятися з когось, чогось, насміхатися, глузувати