звір
Українська
[ред.]звір I
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | зві́р | зві́рі |
Р. | зві́ра | зві́рів |
Д. | зві́рові зві́ру |
зві́рам |
З. | зві́ра | зві́рів |
Ор. | зві́ром | зві́рами |
М. | зві́рові зві́рі |
зві́рах |
Кл. | зві́ре | зві́ри |
зві́р
Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 1a-і.
Корінь: -звір-.
Вимова
[ред.]- МФА : [ˈzʋˈir] (одн.), [ˈzʲʋʲirʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- дика, зазвичай хижа, тварина, ссавець ◆ немає прикладів застосування.
- дуже люта, жорстока людина ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]- -
Гіпероніми
[ред.]- тварина
- -
Гіпоніми
[ред.]Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від звір¹, звіра́к «звір», звіри́на́, звіри́не́ць, звірівни́к «звіринець», звірни́к «тс.», звірня́ «звірина», звіро́та, зві́рство, звіря́, звір’я́, звіри́нячий, звіркува́тий «звіроподібний», звірюва́тий «схожий на звіра», звіря́чий, звірно́ «багато хижих звірів», зві́ритися «кидатися» ВеБ, звірі́ти, зві́рствувати, звірнува́ти «бути звіром», ви́звіритися, озві́рений, озвірі́лий, озвірі́ти, озві́ритися;— рос. зверь, білор. звір, др. звѣрь, пол. zwierz, чеськ. zvěř «звірі», словац. zver, в.-луж. zwěrjo, н.-луж. zwěrje, болг. звяр, мак. ѕвер, схв. звер, зверка, зверка, словен. zvér, стсл. звѣрь — psl. zvěrь «звір, дика тварина»;—споріднене з лит. žvėris «звір», лат. zvęrs, полаб. swirins «тс.», гр. θήρ/φήρ «хижак, тварина», лат. ferus «дикий»; праіндоєвр. *ḡhwēr- «тс.».— Критенко Вступ 509, 546; Шанский ЭСРЯ II 6, 79; Фасмер II 87; Преобр. І 246; Brückner 658; Holub — Lyer 521; Machek ESJČ 720; БЕР I 625; Skok III 666- 667; Trautmann 374; Walde — Hofm. I 487—488; Frisk I 671—672; Pokorny 493.
Переклад
[ред.]дика тварина
[ред.]Список перекладів | |
|
люта людина
[ред.]Список перекладів | |
|
звір II
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | зві́р | зві́рі |
Р. | зві́ра | зві́рів |
Д. | зві́рові зві́ру |
зві́рам |
З. | зві́ра | зві́рів |
Ор. | зві́ром | зві́рами |
М. | зві́рові зві́рі |
зві́рах |
Кл. | зві́ре | зві́ри |
зві́р
Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 1a-і.
Корінь: -звір-.
Вимова
[ред.]- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- яр ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ?
Переклад
[ред.]Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Українська мова
- Омоніми/uk
- Статті із 2 омонімами/uk
- Українські іменники
- Чоловічий рід
- Українські іменники, відмінювання 1a-і
- Істоти
- Українські слова морфемної будови слова R
- Озвучені на Вікісховищі
- Лють/uk
- Хижість/uk
- Тварини/uk
- Людина/uk
- Негативні оцінки/uk
- Погані люди/uk
- Слова з 4 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Рельєф/uk