злука

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	злу́ка	злу́ки
Р.	злу́ки	злу́к
Д.	злу́ці	злу́кам
З.	злу́ку	злу́ки
Ор.	злу́кою	злу́ками
М.	злу́ці	злу́ках
Кл.	злу́ко*	злу́ки*

злу́-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (парадигма відмінювання 1 О Р; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: з-; корінь: -лук-; закінчення: -а.

Вимова

• • МФА: одн. [ˈzlukɐ], мн. [ˈzluke]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [злу́ка]

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. те ж саме, що з'єднання ◆ Гупає-дзвонить тисячопудовий молот // З серпом і м'язами в братерській злуці. Василь Еллан-Блакитний, «Бастілія», 1918 р. [СУМ-11] ◆  — Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите. Уляна Кравченко, «Спогади учительки», 1887 р. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• Акт Злуки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: соедине́ние (ru) сер., объедине́ние (ru) сер.

Джерела

• Словник УЛІФ: злука