каламар

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Disambig.svg Див. також Каламар.

[ред.]

каламар I[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. калама́р каламарі́
Р. каламарю́ каламарі́в
Д. каламарю́
калама́ре́ві
каламаря́м
З. каламар каламарі́в
Ор. каламаре́м каламаря́ми
М. каламарі́
каламарю́
каламаря́х
Кл. калама́рю* каламарі́*

ка-ла-ма́р

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -калам-; суфікс: -ар.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

[1].
[1].
[1].
[2].

Значення[ред.]

  1. чорнильниця [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ До голови йшли […] писарі з перами й здоровими каламарями в руках. І. С. Нечуй-Левицький, «Старосвітські батюшки та матушки», 1888 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, […] стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар. Г. М. Хоткевич, «Блудний син», 1898 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Олівці, пера та каламарі тихо брязнули в ранцях за плечима. Ю. К. Смолич, «Дитинство», 1937 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  2. невеличка пляшка [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Пішла стара, мов каламар // Достала з полиці. Т. Г. Шевченко, «Тополя», 1839 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
Синоніми
Антоніми
  1. ?
  2. ?
Гіпероніми
  1. ?
  2. ?
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

каламар II[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. калама́р каламарі́
Р. каламаря́ каламарі́в
Д. каламаре́ві
каламарю́
каламаря́м
З. каламаря́ каламарі́в
Ор. каламаре́м каламаря́ми
М. каламаре́ві
каламарю́
калама́рі
каламаря́х
Кл. калама́рю каламарі́

ка-ла-ма́р

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -каламар-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

.
[3], третій справа.

Значення[ред.]

  1. перен., зневажл. дрібний канцелярський службовець [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Цур тобі, мерзенний // Каламарю. Т. Г. Шевченко, «Сон», („У всякого своя доля…“), 8 червня 1844 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
Синоніми
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]