каламарчик

Див. також Уаламарчик.

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	калама́рчик	калама́рчики
Р.	калама́рчика	калама́рчиків
Д.	калама́рчикові калама́рчику	калама́рчикам
З.	калама́рчика	калама́рчиків
Ор.	калама́рчиком	калама́рчиками
М.	калама́рчикові, калама́рчику	калама́рчиках
Кл.	каламарчику	калама́рчики

ка-ла-мар́-чик

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -каламар-; суфікс: -чик.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зменш.-пестл. до каламар. ◆ Зала третя. На подіумах — представлені вироби луб’янських гончарів, переважно зразки глиняного побутового посуду (слоїки, баньки, каламарчики (малі пляшечки для зберігання рідини), глиняна сковорідка й чайник, миски, керамічна маслобійка, гладишки різної ємності, глечики, макітри, пасківники, горщики) та знаряддя гончарів – гончарний круг, сито й металева лопатка для приготування свинцевого порошку на поливу.

Етимологія

Від ??

Джерела

• Словник УЛІФ: каламарчик