квітка

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. кві́тка квітки́
Р. кві́тки квіто́к
Д. кві́тці квітка́м
З. кві́тку квітки́
О. кві́ткою квітка́ми
М. кві́тці квітка́х
К. кві́тко* квітки́*

кві́т-ка

Іменник жіночого роду, відмінювання 3*c.

△ дві кві́тки Орфоепічний словник/Погрібний, К., 1984

Корінь: -квіт-; суфікс: -к-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

.
  1. частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина. ◆ Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби. Нечуй-Левицький І. С.

Синоніми[ред.]

  1. цвіток (діал.), цвітка (діал.), цвіт (діал.), чічка (діал.), квіт (перев. у мн.), косиця (розм.)

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Див. також[ред.]

Посилання[ред.]