хто-небудь
Зовнішній вигляд
(Перенаправлено з ким-небудь)
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ||
| Р. | ||
| Д. | ||
| З. | ||
| Ор. | ||
| М. | ||
| Кл. |
хто-не́-будь
Займенник.
Вимова
[ред.]- МФА: [xtɔ̝ˈnɛbudʲ]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. ◆ Еней стояв і дожидався, // Щоб вийшов з хати хто-небудь. І. П. Котляревський, «Повне зібрання творів у двох томах, т. I», 1952 р. ◆ Уже Марко чумакує // І восени не ночує // Ні під хатою, ні в хаті… // Кого-небудь треба сватать. Т. Г. Шевченко, «Повне зібрання творів у шести томах, т. I», 1963 р. ◆ — Покохаймо кого-небудь, Марусе! — жартую. Маруся нічого не одказала. Марко Вовчок, «Твори в шести томах, т. I», 1955 р. ◆ Давид звелів йому додому йти, а він тут і сам із мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь. А. В. Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]- —
Гіпоніми
[ред.]- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]- Хто-небудь з — один з багатьох (з кількох). ◆ Іноді матінка, видно, для самозаспокоєння, зверталася до кого-небудь із присутніх. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1964 р.
- Хто-небудь інший
Споріднені слова
[ред.]- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |
Джерела
[ред.]- Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 166.
- Караванський Святослав, «Практичний словник синонімів української мови», Друге видання доповнене й опрацьоване. «Українська Книга» — Київ, 2000, ISBN 966-7219-11-9