Перейти до вмісту

байдуже

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

ба́й-ду́-же́
Прислівник; незмінний.

Корінь: -байдуж-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. прислівник до байдужий 1 ◆ Вставав [Лазар] серед ночі і йшов на роботу, байдуже, холодно, без цікавості М. М. Коцюбинський
  2. у знач. присудк. сл. все одно, однаково, не має значення ◆ Дівчата в ясних убраннях Усміхаються ясно — Не мені, та байдуже! М. Т. Рильський
    1. не беру (не береш і т. д.) до уваги ◆ [Мар'яна (спохватившись):] Е, ні, треба додому бігти…; заслухалась вас та й байдуже, що пора уже додому Васильченко
    2. не журюся, не турбуюся (не журишся, не турбуєшся і т. д.) ◆ — А я про своє [пальто] байдуже,— додав Власов, лягаючи прямо на траву Панас Мирний
  3. у знач. присудк. сл. не цікавить, не обходить кого-небудь щось ◆ Віднині в них одна дорога. А до людських теревенів їм байдуже Руданський

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.



Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]