хто-небудь

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. хто-не́будь
Р. кого-не́будь
Д. кому-не́будь
З. кого-не́будь
О. ким-не́будь
М. на кому-не́будь
К. хто-не́будь

хто-не́-будь

Займенник.


Вимова[ред.]

МФА: [xtɔ̝ˈnɛbudʲ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. ◆ Еней стояв і дожидався, // Щоб вийшов з хати хто-небудь. Іван Котляревський, «Повне зібрання творів у двох томах, т. I», 1952 р. ◆ Уже Марко чумакує // І восени не ночує // Ні під хатою, ні в хаті… // Кого-небудь треба сватать. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у шести томах, т. I», 1963 р. ◆ — Покохаймо кого-небудь, Марусе! — жартую. Маруся нічого не одказала. Марко Вовчок, «Твори в шести томах, т. I», 1955 р. ◆ Давид звелів йому додому йти, а він тут і сам із мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь. Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р.

Синоніми[ред.]

  1. хтось, байдуже хто, хоч хто, хай хто, будь-хто, абихто

Антоніми[ред.]

  1. ніхто

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]