кислота
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кислота́ | кислоти́ |
| Р. | кислоти́ | кисло́т |
| Д. | кислоті́ | кислота́м |
| З. | кислоту́ | кислоти́ |
| Ор. | кислото́ю | кислота́ми |
| М. | кислоті́ | кислота́х |
| Кл. | кислото́* | кислоти́* |
кис-ло-та́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кисл-; суфікс: -от; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- хім. хімічна сполука (зазвичай кисла на смак), яка містить водень, що може заміщатися металами під час утворення солей. ◆ сірчана кислота
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
{{переклад
| химическое соединение | |