клечання

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	клеча́ння	клеча́ння
Р.	клеча́ння	клеча́нь
Д.	клеча́нню	клеча́нням
З.	клеча́ння	клеча́ння
Ор.	клеча́нням	клеча́ннями
М.	клеча́нні клеча́нню	клеча́ннях
Кл.	клеча́ння	клеча́ння

кле-ча́н-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -клечанн-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ На Трійцю селяни розвішували на стінах житла клечення, вбирали хату снопиками лепехи, прикрашали образи пучечками пахучих васильків, м’яти, материнки. «Дидактичні матеріали для уроків української мови (диктанти, перекази, аудіювання, читання мовчки)», Долина, 2017 Джерело — https://academia.in.ua/sites/default/files/library/books/Zbirnyk_ukr_mova.pdf.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: клечання