Українська

ков-тьо́-ба

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ковтьоб-; закінчення: -а.

діал. ковбаня. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ А вже кабана то шукай де-небудь біля ковтьоби (Сл. Гр.).
зневажл. про незугарну, неохайну людину. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба, то зух, а для неї [Галі] вони [парубки] всі рівні Мирний, IV, 1955, 119

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів