ковбаня

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ковба́ня	ковба́ні
Р.	ковба́ні	ковба́н
Д.	ковба́ні	ковба́ням
З.	ковба́ню	ковба́ні
Ор.	ковба́нею	ковба́нями
М.	ковба́ні	ковба́нях
Кл.	ковба́не*	ковба́ні*

ков-ба́-ня

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ковбан-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [kɔu̯ˈbɑnʲɐ] (одн.), [kɔu̯ˈbɑnʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. ◆ Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась. М. М. Коцюбинський
2. глибоке місце, яма в річці, озері тощо. ◆ Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж під той ліс, — сказала Ватя, — там-таки чимала ковбаня. І. С. Нечуй-Левицький

Синоніми

1. калабаня
2. чорторий, вирва, вир, бакай, нурт

Холоніми

1. дорога
2. річка, озеро

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ковба́ня «улоговина або глибока яма, наповнена водою; яма в річці, морі, стрімка западина у воді; калюжа Ж», клуба́ня «тс.» Ж, ковба́нка «невелика заглибина, наповнена водою» Ва, ковба́нитися «качатися, борсатися в ковбані»; — пол. kołban «грузьке озеро, став, калюжа; глибоке місце в річці, болоті» (з укр.);—очевидно, складне утворення з основ слів коло (psl. kolo) «колесо» або kol- «колоти, бити» і ба́ня (psl. banja) «копальня; яма, заглибина»; пов'язання з [ковба́н] «чурбан» і з ковбаса́ (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126—129) позбавлене підстав. — Толстой 230—232. — Див. ще ба́ня, ко́ло¹, коло́ти.— Пор. баю́ра, калаба́ня, калаба́тина.

Переклад

глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом

глибоке місце, яма в річці, озері тощо

Джерела

• Словник УЛІФ: ковбаня
• Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.