коліно

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
коліно (1.1)

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник., с.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

-а.

  1. суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги.
    ◆ Колі́но бігуна́ мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об стегнову кістку, а не ковзає між її виростками. || Частина одягу, що прикриває це місце ноги.
    ◆ Вста́ти (підня́тися і т. ін.) з колі́н — звільнитися від гніту, поневолення.
    ◆ Гну́ти колі́на — бути покірним; запобігати, підлещуватися.
    ◆ Мо́ре по колі́на (кому) — все ні по чому, ніщо не лякає.
    ◆ Поста́вити на колі́на кого — примусити підкоритися.
  2. перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза. || Вигнуті ділянки деяких анатомічних утворень.
  3. Окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого. || Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин. || Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.). || (у знач. присл.) колі́ном. Під кутом.
  4. Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин.
  5. розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні тощо. || Фігура в танці, яка вирізняється своєю ефектністю.
  6. Покоління в родоводі; рід. || Про ступінь спорідненості.
  7. В танцювальній музиці – частина, що відповідає танцювальній фігурі.
  8. муз. Закінчена або відносно закінчена частина простої дво- або тричастинної форми.
  9. Частина ствола деяких духових музичних інструментів (напр., фагота).
  10. мисл. Стара назва шийки ложі рушниці.
  11. Чітко виражена частина співу токуючого птаха.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]