кормига
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | корми́га | корми́ги |
| Р. | корми́ги | корми́г |
| Д. | корми́зі | корми́гам |
| З. | корми́гу | корми́ги |
| Ор. | корми́гою | корми́гами |
| М. | корми́зі | корми́гах |
| Кл. | корми́го* | корми́ги* |
кор-ми́-га
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кормиг-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [kɔrˈmɪɦɐ] (одн.), [kɔrˈmɪɦe] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- насильницьке панування; неволя, ярмо. [≈ 1] ◆ монголо-татарська кормига ◆ То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!… (Вовчок, І, 1955, 143); [Андрій (до Олени):] Нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину/… (Крон., І, 1958, 459); Він бачив сам, як животіють люди під польською кормигою — ві Львові, в Дубні, в Корці (Ільч., Козацькому роду…, 1958, 152)
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |