кормига

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. корми́га корми́ги
Р. корми́ги корми́г
Д. корми́зі корми́гам
З. корми́гу корми́ги
Ор. корми́гою корми́гами
М. корми́зі корми́гах
Кл. корми́го* корми́ги*

кор-ми́-га

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -корми́г-; закінчення:

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. насильницьке панування; неволя, ярмо ◆ монголо-татарська кормига ◆ То як же мені свого чоловіка забути хоч на хви­линку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!.. (Вовчок, І, 1955, 143); [Андрій (до Олени):] Нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину/.. (Крон., І, 1958, 459); Він бачив сам, як животіють люди під польською кормигою — ві Львові, в Дубні, в Корці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 152)


Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]


Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі. форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]