костур

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ко́стур ко́стурі
Р. ко́стуря ко́стурів
Д. ко́стурю
ко́стуреві
ко́стурям
З. ко́стуря ко́стурі
Ор. ко́стурем ко́стурями
М. ко́стурі
ко́стурю
ко́стурях
Кл. ко́стурю ко́стурі

ко́с-тур

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -костур-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

[1]
[1]
[2]

Значення[ред.]

  1. груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  2. те ж саме, що милиця. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Онися взяла свого костура й… вийшла з кімнати на оглядини І. С. Нечуй-Левицький, «III, 1956, 208)» ◆ Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур М. М. Коцюбинський, «I, 1955, 149» ◆ Був він без зброї, тільки з костуром в руці Володимир Гжицький, «Опришки, 1962, 68» }
Синоніми
Антоніми
  1. ?
  2. ?
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем
милиця

Джерела[ред.]