Українська

ці-по́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ціп-; суфікс: -ок.

зменш.-пестл. до ціп. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито.
очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Чи не однаково людині, який ціпок її б'є, коли від нього синці на тілі?! Тулуб
1. оздоблена дерев'яна палиця; костур. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Майстерно вирізував [Каленюк] грушеві ложки або стругав, вирівнював і обпалював на вогні сучкуваті, грушеві ж таки палички, ціпки — для місцевих аматорів і франтів… М. Т. Рильський, «Вечірні розмови»

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів