криця
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кри́ця | кри́ці |
| Р. | кри́ці | кри́ц |
| Д. | кри́ці | кри́цям |
| З. | кри́цю | кри́ці |
| Ор. | кри́цею | кри́цями |
| М. | кри́ці | кри́цях |
| Кл. | кри́це* | кри́ці* |
кри́-ця
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що сталь ◆ Вони тягарем лягали на його душу, одначе не розслабляли волі, робили її твердішою, гартували, як вогонь крицю. Михайло Стельмах, «Велика рідня»
- шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну ◆ немає прикладів застосування.
- розм. те ж саме, що кресало ◆ Витяг люльку Підкова, // Креснув кременем в крицю, та іскри чортма. Іван Драч, «Баляда про люльку»
- туга масна глина ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- -
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники: крицевий
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| сталь | |
Література[ред.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
Джерела[ред.]
Посилання[ред.]
Тлумачення на СЛОВНИК.НЕТ