крутилка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	крути́лка	крути́лки
Р.	крути́лки	крути́лок
Д.	крути́лці	крути́лкам
З.	крути́лку	крути́лки
Ор.	крути́лкою	крути́лками
М.	крути́лці	крути́лках
Кл.	крути́лко*	крути́лки*

кру-ти́л-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -крут-; суфікси: -ил^?-к; закінчення: -а.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. саморобна споруда для колування по льоду — традиційна зимова гра українців. ◆ А як парубки з дівчатами крутилку було зроблять! Серед річки в кригу вбивається кілок, на кілок надягається старе колесо, між спицями встромлюються довгі дрючки, а до них на кінцях прив'язуються санчата. Хлопці кілками крутять колесо, а санчата по колу вихором літають. Остап Вишня
2. розм. крутько, непосидюча людина. ◆ Ох, кого ж це він задумав брати? Кого він оце приведе в мою хату? Якусь дзиґу, якусь крутилку, голосну, як дзвін, крикуху, тарахкотілку. І. Нечуй-Левицький

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: крутилка
• Cловник синонімів української мови, на основі електронного видання "Словники України" – 1.4
• Курочкін О., 'Свята й обряди українського народу', Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. - 2-ге вид. // А. П. Пономарьов, Л .Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. - Київ, 1994.