Українська

кін-ці́в-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кінц-; суфікси: -ів -к; закінчення: -а.

графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
завершальна частина якого-небудь твору. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
у людини й тварин: частина тіла, що служить для пересування або схоплювання (нога, рука й т. ін.). ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: кінець прикметники: кінцевий, кінцівик дієслова: закінчити

Від ??

графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо

завершальна частина якого-небудь твору

частина тіла, що служить для пересування або схоплювання