Перейти до вмісту

літо

Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. лі́то лі́та
Р. лі́та лі́т
Д. лі́ту, лі́тові лі́там
З. лі́то лі́та
Ор. лі́том лі́тами
М. лі́ті лі́тах
Кл. лі́то* лі́та*

лі́-то

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -літ-; закінчення: .

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]
[1]

Значення

[ред.]
  1. пора року, що триває протягом червня, липня, серпня і характеризується теплою і сонячною погодою
    ◆ Тільки прийшла вона не в білій сорочці, а в коротенькому кожушку, хоч надворі стояло літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"
  2. рідко те саме, що рік.
    ◆ Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря". А їм неначе рот зашито. Шевченко, II, 1953

Синоніми

[ред.]

Антоніми

[ред.]
  1. зима

Гіпероніми

[ред.]
  1. пора року

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

◆ Був жовтень 1920-го. Стояло бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"

◆ Це останнє тепло - бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"

◆ Скільки літ, скільки зим не бачилися? Здрастуйте! Панас Мирний, III

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість


Етимологія

[ред.]

Від праслов'янського *lěto.

Переклади

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]