літо

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

лі-то

Іменник, середній рід.

Корінь: -літ-; закінчення:

відмінок однина множина
Н.
Р.
Д.
З.
Ор.
М.
Кл.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. пора року, що триває протягом червня, липня, серпня і характеризується теплою і сонячною погодою
    ◆ Тільки прийшла вона не в білій сорочці, а в коротенькому кожушку, хоч надворі стояло літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"
  2. рідко те саме, що рік.
    ◆ Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря". А їм неначе рот зашито. Шевченко, II, 1953

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

  1. зима

Гіпероніми[ред.]

  1. пора року

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

◆ Був жовтень 1920-го. Стояло бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"

◆ Це останнє тепло - бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"

◆ Скільки літ, скільки зим не бачилися? Здрастуйте! Панас Мирний, III

Споріднені слова[ред.]

◆ Принесла я вам літечко, Щоб родилося житечко, Ще й червонії квіточки, Щоб квітчались дівочки. Олена Ворожейкіна "Народні звичаї та обряди"

Етимологія[ред.]

Від грец. λίθος – камінь

Переклади[ред.]

Джерела[ред.]