манкурт
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | манку́рт | манку́рти |
| Р. | манку́рта | манку́ртів |
| Д. | манку́ртові манку́рту |
манку́ртам |
| З. | манку́рта | манку́ртів |
| Ор. | манку́ртом | манку́ртами |
| М. | манку́ртові манку́рту |
манку́ртах |
| Кл. | манку́рту | манку́рти |
ман-ку́рт
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -манкурт-.
Вимова[ред.]
- УФ: [манку́рт]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- книжн. людина, що втратила зв'язок зі своєю нацією, її історією та культурою [≈ 1] ◆ – Ах, облиште цю соціальну демагогію для лівих манкуртів. Дмитро Джангіров, «Іміджмейкер із Москви», 2006 р.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |