мапа

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

ма́-па

Іменник, жіночий рід.

Корінь: -ма́п-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Стародавня мапа 1570 року.

Значення[ред.]

  1. заст. географічна карта ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Запозичено з середньовічної латини, можливо, через посередництво польської і німецької мов; середньолатинська mappa (mundi) «карта (світу)» пов'язане з лат. mappa «серветка; сигнальний прапор», що походить від гебрайського mappā́h «серветка; тканина, прапор», стягненої форми гебрайського mĕnāphā́h «тканина, що розвівається; прапор», утвореного від кореня n-w-p «рухати туди й сюди, коливатися, хитатися».

Польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька mapa, мак. мапа, схв. мäпа, слн. mápa Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9


Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9