минувшина

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. мину́вшина  —
Р. мину́вшини  —
Д. мину́вшині  —
З. мину́вшину  —
Ор. мину́вшиною  —
М. мину́вшині  —
Кл. мину́вшино*  —

ми-ну́в-ши-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -минувш-; суфікс: -ин; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що минуле. ◆ Треба дбати за народну справу. Швидше всім прокинутись від сну, Обігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! Грабовський, «I, 1959, 120» ◆ Багато роздумує він над своєю минувшиною Ольга Кобилянська, «III, 1956, 281» ◆ Степова могила самотньо стояла осторонь. Колись, у давні часи, насипали її скіфи чи половці… І могила сотні років стоїть у степу як свідок сивої минувшини О. В. Донченко, «III, 1956, 71»
    1. у порівняннях. ◆ Оглянув [Марко] і кострубаті, вітрами нагнуті верби, що підійшли до нього, як минувшина М. П. Стельмах, «Правда…, 1961, 22»

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]