Українська

ми́ч-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мич-; суфікс: -к; закінчення: -а.

пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ А звичка — не мичка, // Із неї ні нитки, ні чорту спокуси. А. С. Малишко, «Моєму батькові»
пасмо волосся, що вибивається із жіночої коси; волосся, підібране і зв'язане на потилиці. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Він зняв шолома, сухий вітер лизнув солоні краплі поту на лискучому тім'ї, затріпотів зжужманою мичкою чуприни. Ю. М. Мушкетик, «Яса»
жмут волосся у коней над копитом іззаду; щітка. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
ниткоподібне розгалудження кореня рослини. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
прикметники: мичкуватий

Від ??

пучок конопель або льону
Російська_ru: кудель

пасмо волосся, що вибивається із жіночої коси
Російська_ru: прядь

жмут волосся у коней над копитом іззаду
Російська_ru: щётка

ниткоподібне розгалудження кореня рослини