мичка

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ми́чка мички́
Р. ми́чки мичо́к
Д. ми́чці мичка́м
З. ми́чку мички́
Ор. ми́чкою мичка́ми
М. ми́чці мичка́х
Кл. ми́чко* мички́*

ми́ч-ка

Іменник жіночого роду, відмінювання 3*c.


Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння. ◆ А звичка — не мичка, // Із неї ні нитки, ні чорту спокуси. Андрій Малишко, «Моєму батькові»
  2. пасмо волосся, що вибивається із жіночої коси; волосся, підібране і зв'язане на потилиці ◆ Він зняв шолома, сухий вітер лизнув солоні краплі поту на лискучому тім'ї, затріпотів зжужманою мичкою чуприни. Юрій Мушкетик, «Яса»
  3. жмут волосся у коней над копитом іззаду; щітка ◆ немає прикладів застосування.
  4. ниткоподібне розгалудження кореня рослини ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]